HR is no longer just about managing people—it’s about shaping the future of work. Jens Baier, BCG’s HR transformation expert, discusses how AI and shifting employee expectations are forcing companies to rethink talent strategies. From re-recruiting to upskilling employees, HR must adapt to a rapidly changing landscape. Learn More: Jens Baier: https://on.bcg.com/41ca7Gv BCG on People Strategy: https://on.bcg.com/3QtAjro Decoding Global Talent: https://on.bcg.com/4gUC4IT…
Це подкаст з невимушеними розмовами із світовими інтелектуалами про Україну та українців під час війни. Щотижня журналістки Наталя Гуменюк та Ангеліна Карякіна із своїми гостями говорять про те, як країна відкривається світу та разом рефлексують про тектонічні зсуви всередині неї і те, як війна проти України змінює світ.
Це подкаст з невимушеними розмовами із світовими інтелектуалами про Україну та українців під час війни. Щотижня журналістки Наталя Гуменюк та Ангеліна Карякіна із своїми гостями говорять про те, як країна відкривається світу та разом рефлексують про тектонічні зсуви всередині неї і те, як війна проти України змінює світ.
Одрі Танг — кіберпосолка та колишня міністерка цифрових справ Тайваню. Влітку 2024 року вона залишила пост в уряді своєї країни, куди потрапила після протестного «Руху соняшників». У 2014 році студенти та активісти на кілька тижнів окупували парламент Тайваню через непрозорі та таємні угоди із Пекіном, які могли б посилити вплив Китаю на острів. Танг допомагала доносити вимоги демонстрантів, а також розв’язувати конфлікти. Після цього вона стала радником міністра щодо цифрової участі громадян, а вже після приходу до влади нової президентки Тайваню Цай Інвень у 2016 зайняла офіційний пост в уряді. Одрі Танг боролася за відкритість даних та прозорість, щоб звичайні жителі Тайваню отримували більше інформації про роботу влади та могли їх аналізувати. Захист виборів від кібер-втручань, використання мемів, коміків та технологій у протидії пандемії, а також використання різних цифрових інструментів для просування демократії через створення платформ, які об’єднують, а не розколюють суспільство — все це серед досягнень Танг за час її роботи у тайванській владі. Журналістки Наталя Гуменюк та Ангеліна Карякіна говорять із Одрі Танг про те, як Тайвань використовує цифрові технології для зміцнення демократії, ідеологію Big tech компаній, гумор у боротьбі з дезінформацією, уроки з війни в Україні та як хвороба серця у дитинстві навчила Танг інакше ставитися до життя. Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внеском https://www.journlab.online/donations…
Audrey Tang is a cyber ambassador and former Minister of Digital Affairs of Taiwan. In the summer of 2024, she left her position in the government, which she had joined after the "Sunflower Movement." In 2014, students and activists occupied the Taiwanese parliament for several weeks to protest opaque and secretive agreements with Beijing that could have strengthened China's influence over the island. Tang helped communicate the demands of the demonstrators and mediated conflicts. After that, she became an advisor to the minister in charge of digital participation, and following the election of Taiwan's new president, Tsai Ing-wen, in 2016, she took on an official government post. Audrey Tang fought for data openness and transparency, so that ordinary Taiwanese citizens could access more information about the government's work and analyze it. Protecting elections from cyber interference, using memes, comedians, and technology to fight the pandemic, as well as using various digital tools to promote democracy through the creation of platforms that unite rather than divide society — these are some of Tang's achievements during her time in Taiwanese government. Journalists Nataliya Gumenyuk and Angelina Kariakina talk to Audrey Tang about how Taiwan uses digital technologies to strengthen democracy, the ideology of Big Tech companies, humor in the fight against disinformation, lessons from the war in Ukraine, and how a childhood heart disease taught Tang to approach life differently. Do you like our podcast? Support the Public Interest Journalism Lab with a Donation https://www.journlab.online/donations…
Мюнхенська безпекова конференція 2025 року увійде в історію. Під час неї віцепрезидент США Джей Ді Венс, по суті, оголосив про кінець союзу Сполучених Штатів і Європи. Голова форуму Крістоф Гойсген назвав цьогорічну конференцію «європейським кошмаром». Одразу ж після неї європейські лідери вже збиралися двічі у Парижі. Наприкінці лютого президент Франції Еммануель Макрон та прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер особисто зустрічатимуться із президентом США Дональдом Трампом. ЗМІ пишуть, що вони спробують відмовити Трампа вести двосторонні мирні перемовини із Росією в обмін на європейські зобов’язання щодо гарантування безпеки України в майбутньому. Редакційна директорка французької газети Le Monde Сільві Кауфманн каже, що європейці розгублені. Вони почали вже говорити про збільшення власних оборонних бюджетів. Однак сприйняття російської загрози на заході Європи дуже відрізняється від її сприйняття на сході Європи. Тому розмова очільників країн ЄС із своїми громадянами щодо перерозподілу коштів на безпеку буде важкою та болючою. Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Сільві Кауфманн про відносини французів з американцями та майстерність Макрона лестити Трампу, про пастку з боку росіян із розмовами про вибори, можливі гарантії безпеки від європейців Україні та як сприймають публічне протистояння президента США та Зеленського в Європі.…
The Munich Security Conference in 2025 will be a historic event. During the conference, U.S. Vice President J.D. Vance essentially declared the end of the alliance between the United States and Europe. Forum Chairman Christoph Heusgen referred to this year’s conference as a “European nightmare.” Immediately after the event, European leaders gathered twice in Paris. At the end of February, French President Emmanuel Macron and British Prime Minister Keir Starmer are expected to meet with U.S. President Donald Trump. Media reports suggest that they will attempt to convince Trump to abandon plans for bilateral peace talks with Russia in exchange for European commitments to ensure Ukraine’s future security. Sylvie Kauffmann, the editorial director of the French newspaper Le Monde, comments that Europeans are deeply unsettled. They have already started discussions about increasing their defense budgets. However, the perception of the Russian threat differs significantly between Western and Eastern Europe. As a result, the conversation between EU leaders and their citizens about reallocating funds for security will likely be difficult and contentious. Journalist Nataliya Gumenyuk speaks with Sylvie Kauffmann about French-American relations, Macron's ability to flatter Trump, the trap with the elections, possible security guarantees for Ukraine, and the way the public confrontation between U.S. President Trump and Ukrainian President Zelensky is viewed in Europe.…
На Берлінському міжнародному кінофестивалі відбуласясвітова прем’єра документального фільму українського режисера Олексія Радинського «Спеціальна операція». В його основі – сотні годин записів із відеокамер на Чорнобильській атомній електростанції під час її окупації російською армією у 2022 році. Працівники ЧАЕС, ризикуючи власним життям, таємно робили копії записів з частини прихованих камер, які не знайшли ворожі солдати на території об’єкта. Глядачі фільму фактично у режимі реального часу бачать, що відбувалося під час самого захоплення станції, п’яти тижнів окупації та відступу російських військ. «Спеціальну операцію» називають фільмом-доказом, адже записи з відеокамер є доказовою базою скоєння воєнного злочину з боку РФ в Україні – окупації ЧАЕС. Росія є єдиною країною в світі, яка вдалася до захоплення атомних режимних об’єктів. Досі під її контролем залишається найбільша атомна електростанція Європи – Запорізька АЕС, яку вона окупувала одночасно із ЧАЕС . Під час роботи над стрічкою Радинський зрозумів, що це буде фільм не зовсім про ЧАЕС, а здебільшого про російську армію. Журналістка Ангеліна Карякіна говорить із режисеромОлексієм Радинським та продюсеркою фільму Любов’ю Кнорозок про те, як ЧАЕС перетворилася на базу для російської армії та «пришвидшила» її відступ з Київщини, будні окупантів на атомному об’єкті та післясмак від стрічки, на який сподіваються автори «Спеціальної операції».…
З осені 2024 року солдати Північної Кореї почали братиучасть у війні проти України. За оцінками українських спецслужб, на Курщині близько 11 тисяч військових КНДР тоді воювали на боці росіян. Наприкінці січня 2025 року президент Володимир Зеленський повідомив, що за кілька місяців у боях загинули майже чотири тисячі північнокорейців. Протягом всього часу з’явилися новини та відео лише з кількома полоненими солдатами з КНДР. Втікача з Північної Кореї, пана Р. ( ім’я героя змінено з міркувань безпеки) така мала кількість полонених не здивувала. Адже для північнокорейського солдата полон є найбільшою ганьбою. Майбутнього для такого солдата немає і в КНДР на нього очікує найгірший сценарій, аж до смерті. Пан Р. служив в армії Північної Кореї сім років. У 2019 йому вдалося втекти з КНДР до Південної Кореї, де він зараз і проживає. Роки в північнокорейській армії він називає найгіршими, без жодної заробітної плати і з видачою одного кілограма рису на місяць. Життя північнокорейських солдат немає жодної цінності і керівництву КНДР байдуже помруть вони чи ні. Вони мають тільки воювати, каже пан Р. Водночас лідер Північної Кореї Кім Чен Ин вже заявив, що надалі підтримуватиме Росію у війні проти України. Іноземні ЗМІ повідомляють, що в обмін на північнокорейських солдат цього року КНДР запустить власне виробництво дронів, розроблених з Росією. Журналістка Наталя Гуменюк говорить із втікачем з КНДР,паном Р. про його роки військової служби у Північній Кореї та як він втік звідти, чому жителі КНДР готові померти за свого лідера, відмінність логіки північнокорейських солдат та як можна психологічно на них впливати.…
Президент США Дональд Трамп запровадив мита у розмірі 25% на товари із Канади та Мексики. Ці країни вже готували свою відповідь. Однак після перемовин Трамп відклав на місяць запровадження мит на імпорт з цих держав. Прем’єр-міністр Канади Джастін Трюдо пообіцяв посилити захист свого кордону, призначити відповідального за боротьбу з наркокартелями, які оголосять терористичними угрупованнями. Президентка країни Клаудія Шейнбаум погодилася відправити на кордони Мексики 10 тисяч військових для боротьби з наркотрафіком. Іспаномовний тележурналіст із США Хорхе Рамос називає нові тарифи покаранням для Латинської Америки з боку президента США. Трамп звинувачує, зокрема, і Мексику у десятках тисяч смертей американців, які помирають щорічно від передозування наркотиками. Також Трамп називає всі 40 мільйонів нелегальних мігрантів у США злочинцями. Запровадження тарифів на країни походження таких людей, за логікою Трампа, буде дієвим інструментом для вирішення цієї проблеми. Рамос вбачає в новому президенті США загрозу для демократії та світу в цілому. Хоча Трамп повторює, що не хоче війни, але в його діях можна побачити зовсім протилежне, впевнений Рамос. У журналіста є своя особиста історія з Трампом. Той наказав вигнати Хорхе Рамоса з прес-конференції у 2015 році через незручні питання, зокрема, стосовно нелегальних мігрантів та запланованих масових депортацій. Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Хорхе Рамосом про нову еру Дональда Трампа, чому майже половина іспаномовних виборців підтримала кандидата від республіканців, як дії нового президента можуть підштовхнути Латинську Америку до Китаю та Росії та хто може нашіптувати Трампу думку забрати Панамський канал.…
The U.S. President Donald Trump has imposed tariffs of 25% on goods from Canada and Mexico. These countries had already prepared their response. However, after negotiations, Trump agreed to delay new tariffs for one month for imports from Canada and Mexico. Canadian Prime Minister Justin Trudeau promised to enhance border security, appoint “fentanyl czar” and list cartels as terrorists groups. The Mexican President Claudia Sheinbaum has agreed to deploy 10,000 soldiers to Mexico's borders to fight drug trafficking. Spanish-speaking journalist from USA Jorge Ramos describes the new tariffs as a punishment for Latin America by the U.S. President. Trump accuses, among others, Mexico of being responsible for the tens of thousands of American deaths from drug overdoses each year. Trump also refers to all 40 million illegal immigrants in the US as criminals. According to Trump's logic, imposing tariffs on the countries of origin of these people will be an effective tool in solving the problem. Ramos sees the new U.S. President as a threat to democracy and the world as a whole. Although Trump repeatedly states that he does not want war, Ramos believes his actions suggest the opposite. The journalist has a personal history with Trump. In 2015, Trump ordered Jorge Ramos to be removed from a press conference for asking uncomfortable questions, including about illegal immigrants and the planned mass deportations. Journalist Nataliya Gumenyuk talks to Jorge Ramos about the new era of Donald Trump, why nearly half of Spanish-speaking voters supported the Republican candidate, how the actions of the new president might push Latin America towards China and Russia, and who could suggesting to Trump the idea of taking the Panama Canal.…
Журналіст Джон Лі Андерсон почав свою роботу як кореспондент у 80-х роках. Його першими друкованими матеріалами були довгі хроніки про його подорожі джунглями Амазонки. Згодом він став військовим кореспондентом та висвітлював конфлікти в різних країнах світу, зокрема, Сирії, Лівії, Лівані, Іраку, Афганістані, Анголі, Сомалі, Судані, Малі та Ліберії. Андерсон не міг пропустити одну з останніх ключових подій на Близькому Сході — падіння режиму Башара Асада. За багато років своєї роботи він бачив чимало жорстокості. Але рівень інституціалізованого садизму, свідком якого він став у Сирії кінця 2024 року, вразив навіть його. Він писав свої матеріали з різних частин світу. Однак центром його уваги завжди залишалася Латинська Америка. У тижневику The New Yorker, де Андерсон працює вже майже тридцять років, виходили його статті про банди Ріо-де-Жанейро, землетруси в Гаїті, нетрі Каракаса та ізольоване плем’я в Перу. Він добре відчуває «політичну погоду» регіону та внутрішні настрої, адже пише не тільки про звичайне життя латиноамериканців або моменти криз в окремих країнах. Журналіст любить працювати над великими профайлами політиків. Андерсон, зокрема, опублікував матеріали про Фіделя Кастро, Уго Чавеса та Августо Піночета. Він каже, що не кожен політик має харизму. Цікавими для нього є ті, які усвідомлюють силу своєї влади. Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Андерсоном про те, що його вразило в нинішній Сирії, про образ Латинської Америки на США та як треба було вмовляти лідерів цього регіону підтримати Україну, президента Аргентини, дивака Хав’єра Мілея та останнього фашиста Августо Піночета.…
Journalist Jon Lee Anderson began his career as a correspondent in the 1980s. His early publications were long chronicles of his travels through the Amazon jungle. Later, he became a war correspondent, covering conflicts worldwide, including Syria, Libya, Lebanon, Iraq, Afghanistan, Angola, Somalia, Sudan, Mali, and Liberia. Anderson also could not miss one of the most pivotal events in the Middle East — the fall of Bashar al-Assad's regime. Over the years, he has witnessed immense brutality, but the level of institutionalized sadism he encountered in Syria at the end of 2024 shocked even him. Anderson wrote his stories from various corners of the globe, but Latin America has always been at the heart of his work. "The New Yorker," where Anderson has been a contributing writer for nearly three decades, has published his articles on the gangs of Rio de Janeiro, the earthquakes in Haiti, the slums of Caracas, and an isolated tribe in Peru. He has a keen sense of the region's "political weather" and its internal dynamics, writing not only about the daily lives of Latin Americans or the crises unfolding in specific countries, but also delving into comprehensive profiles of politicians. Anderson, for example, has written about Fidel Castro, Hugo Chávez, and Augusto Pinochet. He believes that not every politician has charisma, but he is particularly interested in those who understand the understand the use of power. Journalist Nataliya Gumenyuk talks to Anderson about what has left a lasting impression on him in Syria today, Latin America's resentment toward the United States, how to persuade leaders of the region to support Ukraine, Argentina's eccentric president Javier Milei, and the last fascist, Augusto Pinochet.…
«Золотий вік Америки наступає прямо зараз!» Такою була перша фраза інавгураційної промови Дональда Трампа. Упродовж неї він пообіцяв оголосити національний надзвичайний стан на кордоні США та Мексики, збільшити видобуток нафти та газу, вийти з Паризької кліматичної угоди, повернути контроль над Панамським каналом, залишити тільки два гендери — чоловічий та жіночий, а американських астронавтів відправити на Марс. При цьому він жодного разу не згадав про Україну, а тільки пообіцяв припинити усі війни в світі. Згодом під час підписання низки указів в Овальному кабінеті, Дональд Трамп заявив, що президент України Володимир Зеленський готовий до домовленостей щодо припинення війни. Щодо Володимира Путіна, то 47-й президент США повідомив, що планує з ним зустрітися, це може відбутися досить швидко. Болгарський політичний аналітик та інтелектуал Іван Крастєв каже, що Трамп тут може потрапити у психологічну пастку. Він зустрічався з президентом РФ раніше і впевнений, що між ними є певні особисті відносини. Однак він може до кінця не розуміти, що Путін, якого він бачив раніше, і Путін після трьох років повномасштабної війни — це не одна і та ж людина. Крастєв впевнений, що одним з важелів тиску з боку Трампа на Москву будуть санкції, зокрема, щодо російської нафти. За оцінками політичного аналітика, легких перемовин з росіянами не буде. Однак Трамп також не робитиме всього, чого захоче Путін. Проблема в тому, що коли він зможе дистанціюватися від конфлікту, отримати тимчасове рішення, а потім залишити цю війну європейцям, у нього може виникнути спокуса зробити це. Це буде ризик як для України, так і для Європи», — говорить Крастєв. Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Іваном Крастєвим про зміни Трампа та його страхи, що зараз може бути предметом переговорів щодо війни Росії в Україні, затиснуту між твітами Ілона Маска та кремлівською пропагандою Європу, амбіції Віктора Орбана як спецпосланця та демографію як фактор у війні.…
"The golden age of America begins right now!" This was the opening line of Donald Trump’s inaugural speech. During the address, he promised to declare a national emergency at the U.S.-Mexico border, increase oil and gas production, withdraw from the Paris Climate Agreement, regain control over the Panama Canal, recognize only two genders — male and female — and send American astronauts to Mars. Notably, he did not mention Ukraine once, instead vowing to end all wars worldwide. Later, while signing a series of executive orders in the Oval Office, Trump stated that Ukrainian President Volodymyr Zelenskyy was ready to negotiate an end to the war. Regarding Vladimir Putin, the 47th U.S. president announced plans to meet with him, potentially very soon. Bulgarian political analyst and intellectual Ivan Krastev believes Trump could fall into a psychological trap in this scenario. Having previously met with the Russian president, Trump might assume they share a personal connection. However, he may fail to grasp that the Putin of three years of full-scale war is not the same man he met before. Krastev is confident that one of Trump’s levers of pressure on Moscow will be sanctions, particularly targeting Russian oil. According to the analyst, negotiations with the Russians will be far from easy. However, Trump is unlikely to comply entirely with Putin’s demands. The issue arises if Trump distances himself from the conflict, secures a temporary solution, and then leaves the war to the Europeans. Krastev warns this temptation could pose a risk to both Ukraine and Europe. Journalist Nataliya Gumenyuk speaks with Ivan Krastev about Trump’s changes and fears, potential topics of negotiation regarding Russia’s war in Ukraine, a Europe caught between Elon Musk’s tweets and Kremlin propaganda, Viktor Orbán’s ambitions as a special envoy, and the role of demographics as a factor in the war.…
Дональд Трамп, технології та радикальна невизначеність — взаємодія саме цих трьох факторів формуватиме події усього 2025 року. Такий прогноз зробив британський журнал The Economist у свому щорічному спецвипуску World Ahead, в якому він публікує головні тенденції та сценарії у різних сферах на прийдешній рік. Світу необхідно слідкувати саме за цими трьома силами, які визначатимуть найближче майбутнє, вважають аналітики. Міністр закордонних справ України у 2014-2019 роках Павло Клімкін вважає, що слід відстежувати загальні настрої, які свідчать про те, що класичної демократії в політиці та бізнесі стає менше. Зокрема, Клімкін буде стежити за тим, що робить Трамп, чи Європа залишиться такою як є чи розвалиться на окремі шматки окремих країн та як діятиме Китай. Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Павлом Клімкіним про Трампа, чому 2024-й став роком неповернення для Росії, роль Китаю, про відносини України із Лукашенком та Орбаном та розуміння світом, що повернутися до попереднього статус-кво неможливо.…
Двадцять чотири роки правління Башара Асада та понад півстоліття перебування при владі в Сирії його родини закінчилися за одинадцять днів. Те, що диктатура може зникнути стало зрозумілим наприкінці листопада. Відтоді тривали активні зіткнення між повстанцями, серед яких вирізняється ісламістська група «Хайят Тахрир аш-Шам», із сирійською армією. Вже 8 грудня опозиційні до уряду президента Башара Асада війська зайняли столицю Сирії Дамаск та заявили про повалення режиму диктатора. Сам президент із родиною втік із міста. Згодом стало відомо, що Росія надала йому політичний притулок. Після цього був призначений перехідний уряд на чолі із Мохаммедом аль-Баширом, якого пов’язують із лідером «Хайят Тахрир аш-Шам» Абу Мохаммедом аль-Джолані. В ці дні дослідник Лондонської школи економіки та політичних наук Мазен Гаріба постійно був на зв’язку із своїми батьками, які живуть в Хомсі. Мазену довелося тікати з його рідного міста наприкінці 2011 році через загрозу переслідування. Групу активістів, з якими він працював, викрили, деяких з них затримали. Спочатку Гаріба переїхав до Лівану, потім його подорож продовжилася в Туреччині, Європі, тепер він живе у Великій Британії. Зараз у нього з’явилася можливість побачити рідних та Хомс, де він не був вже тринадцять років. Сирійці розуміють, що майбутнє країни не буде райдужним. Але Гаріба сподівається, що вони більше не допустять до влади нового Башара Асада. Зміни в країні потребують багато часу. Падіння режиму Асада – це перший крок до демократизації, але не останній. Журналістка Ангеліна Карякіна говорить із Мазеном Гарібою про те, що зараз відбувається в його рідному Хомсі та що він зробить після повернення туди, чи готовий «Хайят Тахрир аш-Шам» ділитися владою, про зниклих безвісти та запит тисяч сирійських родин на справедливість.…
Twenty-four years of Bashar al-Assad's rule and more than half a century of his family's power in Syria ended in eleven days. It became clear that the dictatorship might disappear in late November. Since then, active clashes between the rebels, including the Islamist group Hayat Tahrir al-Sham, and the Syrian army have continued. On December 8, troops opposed to the government of President Bashar al-Assad occupied the Syrian capital Damascus and announced the fall of the dictator's regime. The president himself and his family fled the city. Later it became known that Russia had granted him political asylum. After that, a transitional government was appointed, headed by Mohammed al-Bashir, who is associated with the leader of HTS, Abu Mohammed al-Jolani. During these days, Mazen Gharibah, a researcher at the London School of Economics and Political Science, was in constant contact with his parents, who live in Homs. Mazen had to flee his hometown in late 2011 due to the threat of persecution. A group of activists he worked with were exposed and some of them were detained. At first, Gharibah moved to Lebanon, then his journey continued in Turkey, Europe, and now he lives in the UK. Now he has the opportunity to see his family and Homs, where he has not been for thirteen years. Syrians realize that the future of the country will not be rosy. But Gharibah hopes that they will not allow a new Basharal-Assad to come to power. Changes in the country will take a long time. The fall of the Assad regime is the first step towards democratization, but not the last one. Journalist Angelina Kariakina talks to Mazen Gharibah about what is happening in his native Homs and what he will do when he returns there, whether HTS is ready to share power, about the missing people and the demand for justice by thousands of Syrian families.…
ברוכים הבאים אל Player FM!
Player FM סורק את האינטרנט עבור פודקאסטים באיכות גבוהה בשבילכם כדי שתהנו מהם כרגע. זה יישום הפודקאסט הטוב ביותר והוא עובד על אנדרואיד, iPhone ואינטרנט. הירשמו לסנכרון מנויים במכשירים שונים.